что значит не быть забобонным
забобоны
Смотреть что такое «забобоны» в других словарях:
забобоны — верь забобонам. Словарь русских синонимов и сходных по смыслу выражений. под. ред. Н. Абрамова, М.: Русские словари, 1999. забобоны сущ., кол во синонимов: 7 • вздор (95) … Словарь синонимов
ЗАБОБОНЫ — муж., мн. забобонщина жен. вздор, пустяки, нисенитница; враки, вздорные слухи и вести, особ. судящие разных благ. Верь забобонам. Забобонный, к нелепостям, сулящим что либо, относящийся. Забобонный или забубенный человек, головушка, разгульный.… … Толковый словарь Даля
забобоны — самовольная служба, бесчиние … Cловарь архаизмов русского языка
забобоны — мн. 1. паданні, легенды, міфы; 2. язычніцкае веравызнанне, ерась; 3. звычаі, звязаныя з язычніцкім веравызнаннем; 4. памылкі, грахі; 5. чараўніцтва … Старабеларускі лексікон
бабские забобоны — ложь, враки, треп, неправда, брех, вранье, измышления, туфта, брехня, лганье Словарь русских синонимов. бабские забобоны сущ., кол во синонимов: 10 • брех (20) • … Словарь синонимов
бабьи забобоны — сущ., кол во синонимов: 2 • бабьи сказки (9) • вымысел (52) Словарь синонимов ASIS. В.Н. Тришин. 2013 … Словарь синонимов
бабьи сказки — бабьи забобоны, небывальщина, вымысел, побасенка, россказни, басня, досужая выдумка, сказки, сказка Словарь русских синонимов. бабьи сказки сущ., кол во синонимов: 9 • бабьи забобоны (2) … Словарь синонимов
брехня — См … Словарь синонимов
враки — См … Словарь синонимов
Слово ЗАБОБОНЫ (ЗАБОБОН) есть во многих славянских языках, но остановлюсь на трёх: русском, украинском и белорусском, потому что в семантике данного слова в этих языках есть не только сходство, но и существенные различия.
Украинская лексема ЗАБОБОН (чаще употребляемая в числе множественном – ЗАБОБОНИ) –
переводится на язык русский как «поверье, предрассудок, суеверие», а в одном из толковых словарей языка украинского я нашла такое определение этой лексемы:
Отсюда и прилагательное ЗАБОБОННИЙ – суеверный.
По утверждению Макса Фасмера, автора самого авторитетного этимологического словаря, в таком же значении употребляются болгарская лексема ЗАБАБОН, польская ZABOBON.
Любопытно и то, что в древнерусском языке, и даже уже в русском, лексема ЗАБОБОНЫ имела такое же значение. «Словарь русского языка XVIII века» приводит такие примеры:
Но уже этот словарь фиксирует употребление данной лексемы и в иных значениях:
Уже к XVIII столетию появилось и вариантное написание лексемы ЗАБОБОНЫ – ЗАБУБОНЫ, и вариант написания прилагательного ЗАБОБОННЫЙ – ЗАБУБОННЫЙ, который впоследствии превратился в знакомое нам слово ЗАБУБЁННЫЙ – разговорную лексему, употребляющуюся с довольно давних времён (фиксируется в словаре Даля, над которым тот работал почти 40 лет, охвативших около трёх десятилетий первой половины XIX столетия и больше десяти лет его второй половины) в значении «удалой, разгульный, бесшабашный, безбашенный»: фразеологизм забубённая головушка указан Далем в статье ЗАБОБОНЫ.
К XVIII столетию от лексемы ЗАБОБОН (ЗАБОБОНЫ) были образованы и широко употреблялись слова ЗАБОБОНСТВО и ЗАБОБОНЩИНА, трактуемые в словаре того времени как полные синонимы породившей их лексемы.
Фиксируется слово ЗАБОБОНЫ, как Вы уже поняли из сказанного выше, и в словаре В. Даля, первое издание коего датируется 1863–1866 годами, причём единственное число у данной лексемы не указывается – она даётся как употребляемая только во множественном числе и имеющая синоним женского рода ЗАБОБОНЩИНА, в свою очередь, не употребляющийся в числе множественном. Толкование этих синонимов даётся Далем посредством других синонимов:
Современные словари языка русского (толковые, орфографические) – увы! – данную лексему не фиксируют вообще. Но вот в словарях синонимов она даётся!
Встречается данная лексема, хотя и нечасто, в литературных произведениях прошлого и позапрошлого веков – и даже в значении «суеверием», как у Д. Мережковского.
Думаю, что лексикографы прошлого – начала нынешнего столетий рановато списали лексему ЗАБОБОНЫ: она употребляется и как синоним лексем, указанных в специальном словаре, и в синонимичном им фразеологизме БАБЬИ (БАБСКИЕ) ЗАБОБОНЫ. Данный фразеологизм, думаю, появился благодаря какому-то острому на язык представителю сильного пола, стремящемуся отгородиться от присущего мужчинам вранья, переложить сию негативную черту с больной головы на здоровую, ибо, как выяснили дотошные английские учёные, мужчины врут, обманывают, сочиняют небылицы, городят словесный вздор на треть чаще женщин.
Но вот словосочетание МУЖИЧЬИ ЗАБОБОНЫ, употреблённое Мережковским, оборотом фразеологическим не стало, хотя в сочетании с прилагательным МУЖСКИЕ лексема ЗАБОБОНЫ встречается на нынешних интернет-форумах, но не в словарях, а БАБЬИ БАСНИ (СКАЗКИ), БАБЬИ (БАБСКИЕ) ЗАБОБОНЫ – фразеологизмы, да ещё и довольно употребляемые и фиксирующиеся словарями синонимов!
В языке белорусском слово ЗАБОБОНЫ я нашла в старобелорусском словаре с довольно длинным названием:
Согласно этому источнику, лексема ЗАБОБОНЫ употреблялась в языке белорусском только во множественном числе и имела несколько значений:
Моё маленькое исследование позволяет сказать, что лексема ЗАБОБОНЫ общеславянская, ибо она знакома носителям всех восточнославянских языков (белорусского, русского, украинского), западнославянским (в частности польскому) и южнославянским (болгарскому) народам.
Фасмер, говоря о происхождении сего слова, ссылается на Феофана Прокоповича (учёный, философ, священник, писатель, публицист, сподвижник Петра Великого, 1681–1736), считавшего, что лексема ЗАБОБОН (ЗАБОБОНЫ) ономатопоэтическая по происхождению, то есть образована от звукоподражательного глагола БОБОНИТИ – «шуметь», «болтать», и сама является звукоподражательной. Он же, Фасмер, называет сомнительной бытовавшую версию происхождения данной лексемы от топонима Бабуна (горный массив в Македонии).
Lustrum
Онлайн-журнал про культуру, людей, світ
Топ-10 побутових забобонів: чому, в що й навіщо ми віримо
Ми живемо в часи, коли навіть найстарше покоління знає, як користуватися інтернетом, органи створюються на 3Д-принтерах, народжуються діти від трьох батьків, а люди ось-ось висадяться на Марс. Ми гадаємо, що контролюємо все, але тільки поки якась чорна кішка не перейде нам дорогу чи не розіб’ється дзеркало в домі. І ось тут починається така собі подорож у часі на кілька століть, а інколи й тисячоліть. Забобони живуть у нашій підсвідомості, переймаються та засвоюються з неймовірною швидкістю, автоматизуються й періодично випливають на поверхню в актуальних ситуаціях. Ми спробуємо пояснити що таке забобони, чому ми в них віримо та які причини появи декількох з них.
Забобони, які так тісно вплітаються в наш із вами побут, є насправді відточеною віками практикою вирівнювання життєвого балансу традиційних спільнот. У народі було дуже особливе ставлення до поняття норми й утримання її на належному рівні. Аби не порушувати її, були вигадані певні приписи, які детально «інструктували» членів громади щодо їхньої поведінки. Якщо все ж таки відхилення ставалися, носії традиції використовували прийоми самозахисту, створюючи альтернативні виходи з межових ситуацій – магічні протидії.
Отже, в першу чергу забобони для носія традиційної фольклорної картини світу – це такі собі попереджувальні знаки, які за умови правильного дотримання мають оберігати від порушення усталеної гармонії. А якщо ні, то завжди знайдеться антидот, щоб повернути все до так званої норми. Бонусом додається пророкування майбутнього, бо стабільність суперпередбачувана.
Звучить як щось з періоду “до освіти”, то чому ми і досі в них віримо?
Є кілька важливих факторів. Першим чинником є віра в силу власних можливостей. Ми не завжди хочемо визнавати, що самі відповідаємо за своє життя. Зізнайтеся, набагато комфортніше звинуватити чорну кішку чи сусідку з порожнім сміттєвим відром в тому, що ви провалили іспит чи запізнилися на співбесіду. Це такий маленький, але дуже важливий примітивний лайфхак, яким ми знімаємо відповідальність із себе й перекладаємо її на вищі сили, померлих предків чи долю.
Другий фактор (який логічно випливає з першого) – лінощі. В народі ця практика інколи озвучується такими конструкціями, як: «Чекаю на власну долю», «Чорна смуга в житті», «Бог поможе» / «На все воля Божа» і в особливо екстремальних випадках: «Шаро, прийди!». Вірячи в забобони, ми насправді розслабляємося, бо думаємо, що хтось зверху порішає за нас.
При всьому цьому будь-яка людина любить стабільність і порядок у своєму житті. Звідси випливає третій чинник – відчуття контролю. Так, це може здатися дещо суперечливим щодо попередніх двох факторів, проте люди часто вірять і дотримуються забобон саме через те, що це їм дає змогу почуватися в безпеці й контролювати дійсність. Спосіб аргументації в цьому випадку приблизно такий: я не лізу до чорних котів, завжди дивлюся у дзеркало, забувши щось вдома, не проходжу під електричними стовпами, не лишаю ножі на столі на ніч, а мені за це збереження удачі й відсутність негараздів. Профіт? Профіт. Тому інколи це може здатися схожим на своєрідну культурну угоду: поки ви не порушуєте цих «законів», ваше життя в нормі.
Топ-10 побутових українських забобонів:
Що: чорна кішка перебігла дорогу.
Значення: буде невдача, день спаскудиться.
Є антидот? Прочитати Отче наш, взятися за металевий предмет, наприклад, за ґудзик, почекати, доки хтось інший перейде цей шлях першим (такий дуже нашенський спосіб, правда?).
Пояснення: є дуже багато пояснень, чому така доля випала саме чорним котам. Найперше в свідомості людей вони пов’язуються з відьмами. А оскільки вірили, що ті вміють перекидатися в різних тварин, а тут ще й чорний колір, який асоціюється з нечистю, то в кота просто не лишалося інших варіантів.
Що: не ходити в одному черевику.
Значення: прикмета, що дитина може лишитися сиротою: помре мати (якщо ходити в лівому) або батько (якщо в правому), а доросла людина втратити пару.
Що: не стригтися під час вагітності.
Значення: можна обрізати життя дитині й собі, ще й на додачу дати комусь субститут (щось, що символізуватиме вас, такий собі портрет Доріана Грея) себе для зурочення.
Пояснення: вважалося, що у волоссі зосереджена життєва сила людини. В магічних ритуалах активно застосовуються пасма, нігті, відбитки, як-от «зібраний» із дороги слід, різноманітні виділення з тіла. Відома практика зберігати відрізане волосся протягом всього життя й потім класти його в труну. Вагітна, за народними уявленнями, є вкрай вразливою, бо фактично перебуває між двома світами (дитина ж приходить зі світу померлих, не забувайте про це). Тому будь-які маніпуляції з волоссям, яке символізує життя, можуть нашкодити й без того хиткому зв’язку вагітної жінки з цим світом.
Що: подивитися в дзеркало, якщо повертаєшся додому, щось забувши; присісти «на доріжку»; не передавати будь-що через поріг.
Значення: не втратити удачу поза межами оселі, зберегти свій захист від нечистої сили.
Пояснення: простір у традиційній культурі чітко поділений на свій і чужий. «Свій» простір, який представлений оселею, водночас є й оберегом, бо його охороняють духи предків. Пов’язано це з тим, що захоронення відбувалися спершу біля дому, інколи в самому домі, як з нехрещеними / мертвонародженими дітьми, яких ховали під порогом. Звідси й заборона наступати на поріг, і його нерідка схожість із труною в старих хатах. Переступаючи поріг свого дому та опиняючись у «чужому» просторі, людина вважалася незахищеною. Тому будь-яке миттєве повернення за чимсь забутим сприймалося як неправильне. Виправити ситуацію може дзеркало, яке виступає двійником людини й поглинає негаразди. Плюс, це також портал в потойбіччя, тому так ви неначебто просите додаткової підтримки у предків. Схоже тлумачення має звичай присісти перед поїздкою. Існують пояснення, що так людина заспокоює духів дому. Деякі фольклористи також говорять, що таке «заземлення» допомагає набратися «свого» перед походом у далеке «чуже».
(c) www.pexels.com
Що: пташка залетіла через вікно додому.
Є антидот? Випустити нещасну перелякану птаху на волю тим же шляхом, куди вона влетіла, сходити в церкву, не ночувати вдома цю ніч.
Пояснення: птахи – духи або посланці предків. Вони мають прямий контакт із потойбіччям, адже відлітають у вирій, як і душі померлих. Вважається, що через таке посередництво померлі спілкуються з нами й попереджають про щось недобре. Спроможність літати за аналогією зробила віщунами смерті й метеликів, бджіл і мух.
Що: не свистіти в хаті.
Значення: не буде грошей, прийде біда.
Пояснення: свист – це різкий звук, який у народній культурі пов’язується з викликанням нечисті, біди, лиха. Свист завжди демонічний і часто прямо означає звернення до потойбіччя. Ним можна викликати не лише вітер (магія за принципом наслідування), а й нечисту силу, змій, мишей, вовків та інших неприємних істот. Свист означає спустошення, тому заборонено це робити, особливо в темний час доби і в «своєму» просторі.
Що: столовий прибор впав на підлогу.
Значення: прийде гість, гість спішить.
Пояснення: зараз у нас у кожного може бути своя улюблена тарілка чи чашка, а на ложки ми майже не зважаємо. Раніше кожен член сім’ї мав свою власну ложку. Саме тому цей столовий атрибут почав сприйматися як двійник людини. Відоме ворожіння на Різдво, коли стіл лишають не прибраним до ранку, а тоді дивляться, чи нема перевернутої ложки. Це означало, що власник цього прибору протягом року помре. На весіллі ложки наречених могли зв’язувати червоною ниткою, а інколи молоді взагалі їли з однієї ложки, щоб все життя жити разом – однією долею. Ложки та виделки сприймалися як жіночі атрибути (що також пов’язано і з родом цих іменників), тому якщо падають вони, вважають, що прийде жінка. Якщо ніж – чоловік.
Що: не сидіти на куті стола; не класти капелюха/шапку, ключі на стіл.
Значення: не вийдеш заміж 7 років; поклавши головний убір, отримаєте головний біль, ключі на столі – до негараздів, сварок.
Пояснення: кути окреслюють простір та розмежовують його. У нашому випадку простір стола, однієї з найважливіших і найсвятіших речей у хаті. Існували чіткі регламентації щодо того, де хто має сидіти за столом і як себе поводили. Кут, який спрямований на людину, символічно виштовхує її за межі цих норм. А що могло бути гіршим у традиційному суспільстві, як не втратити можливість відтворити нормований сценарій життя, не створивши вчасно сім’ю? Слово «стіл» має спільний корінь із «престолом» та «столицею», а підвищення над землею ріднить його з олтарем. І сьогодні в деяких регіонах України можна зустріти звичай обідати на могилах на поминальні дні. Могили тут не просто уподібнюються до столу. Вони ним і є. Наші предки вірили, що стіл, як і піч, є провідником між світами. Залишаючи цінні речі на столі, ми уявно переступаємо межу з потойбіччям, турбуючи духів померлих.
Що: не дарувати предмети, які колються та ріжуться.
Значення: посваритеся з тим, кому даруєте.
Є антидот? Якщо все ж щось таке дарують, потрібно дати копійку. Таким чином ви неначе купуєте цю річ, а не приймаєте в подарунок.
Пояснення: і ножі, і ножиці активно використовували в магічних ритуалах, як обереги від нечистої сили та зурочення, тому ставилися до них вкрай серйозно. Водночас самі ці предмети можуть нанести фізичну шкоду людині. Такий подарунок символічно може розрізати стосунки між тим, хто дарує, і тим, хто приймає дарунок.
Що: одягати щось навиворіт
Значення: будеш битий, втрапиш у халепу.
Є антидот? Попросити когось із рідних чи близьких легенько вдарити вас. Тоді вже формально здійснюється покарання, тому дія забобону анулюється.
Пояснення: одяг – субститут людини. Раніше цей забобон поширювався здебільшого на сорочку, яка, як відомо, найближча до тіла. Тепер це про будь-який одяг, деталей якого в нас стало дещо більше. Вдягаючи щось навиворіт, ви неначе вивертаєте й своє тіло, стаючи вразливим і незахищеним.
Це – десятий текст із серії публікацій “Все можна зрозуміти”. Наприкінці 2016 року ми провели фандрейзинг, щоб створити серію із 30 текстів, що пояснюють складні речі простими словами. Дякуємо вам за підтримку. Ми вітаємо відгуки та побажання щодо тем.